Назустріч бажаному раю
У великій своїй милості Спаситель наш дав нам можливість і цього року розпочати
cвятий і Bеликий піст. Цей Великий Святий закликає нас до покаяння, молитви,
допомоги ближньому – до більшого звільнення від гріха та його наслідків. У пості, в
часі освячення, через відмову від конкретно певної їжі та надмірностей ми
практикуємо зречення та послух у нашому християнському житті взагалі. Зважаючи
на сучасну людину, піст цілком можна назвати часом випробувань. Але в усьому
цьому випробовуванні нас підтримує особисте та спільне з церквою молитовне
життя.
На початку подвигу посту ми можемо поставити перед собою завдання потрапити
в присутність Бога, опинившись віч-на-віч з Ним і залишившись там на кілька
хвилин, намагаючись уникнути нашого неспокою. Стоячи перед ним у глибокому
мовчанні, природна потреба людини — почати думати, що сказати Богові. Але Бог
часто мовчить. У своєму посланні на Прощену неділю церква звертає нашу увагу на
нашу панівну реальність: ми далекі від Бога. Отже, як ми можемо побудувати міст між
мовчазною відсутністю Бога та нашим власним неспокоєм?
Духовна традиція нашої церкви пропонує на цю турботу молитву, яка в діяльному,
людському розумінні цього слова означає звернення до Бога. Це призводить до
внутрішнього прагнення до Бога і присутності перед ним. Молитва і особисте духовне
життя людини вдосконалюються в дії. Це має бути дія Бога, в якiй ми виступаємо
посередниками. Перш за все ми повинні вміти слухати і навчитися чути Бога, світ і
ближнього. Потім ми повинні навчитися діяти як любляча людина, слідуючи мудрості,
до якої нас ведуть Біблія, таїнства і церковна традиція. Рання церква рішуче
підкреслювала, що ці три наріжні камені є будівельними елементами мосту, що веде
до Бога.
І ще є примирення і прощення з нашими ближніми, з чого починається Bеликий піст.
Ми повинні прийняти ближнього як частину нашого існування. Прощення є дуже
важливим для пошуку втраченого раю, з якого були вигнані перші люди, Адам і Єва.
Ніщо так глибоко не вкорінене в людській свідомості, ніщо не є таким постійним в
людській історії, як пам’ять про рай, його бажання та очікування. Усі наші дії, усі наші
пошуки, усі наші болі, прагнення та зусилля зрештою лежать у пошуках раю.
Оскільки ми були покликані до cвятого Bеликого посту, який вимагає від нас
розуміння того, що матеріальні блага не дають нам раю, то надаймо в цей час
особливого значення прощенню та любові. Слово «прощення» в його початковому
значенні конкретно означає поділ одного простору з іншими. Прощення означає
давати простір для інших. Лише після того, як ми поставимо ближнього на перше
місце, а себе на останнє, ми зможемо також увійти в Божий простір, у ті обійми, які
приймають усіх нас, грішників. Я молюся, щоб ми всі були знайдені в цих обіймах,
завдяки Божій благодаті.
Благословення Господнього Вам на Великий піст,
Лео
Архієпископ Гельсінський і всієї Фінляндії