Список ікони «Покрова Богородиці», виконаний на бронепластині у лютому-березні 2025 року, є унікальним твором українського сакрального мистецтва зі складною багатофігурною композицією. Ікона була замовлена товариством «Українці Фінляндії» (Suomen Ukrainalaiset) та передана в дар Церкві святої мучениці цариці Олександри в місті Турку, яка належить до Православної церкви Фінляндії – автономної православної церкви у складі Вселенського патріархату Константинополя.
Створена спеціально для духовних потреб української громади, ікона стане місцем молитви під час хрещення дітей, вінчань, прохань про здоров’я близьких, а також вшанування пам’яті померлих і загиблих. Вона є не лише мистецькою святинею, а й символом незламності, віри та перемоги українського народу.
У верхній частині, на золотавому фоні, зображена Богородиця, що стоїть на хмарах і тримає покров. По обидва боки від неї парять два янголи, торкаючись її корони, а нижче – святі Іван Хреститель (ліворуч) та Іван Богослов (праворуч), які молитовно схилилися.
Центральним образом нижньої частини є Роман Солодкоспівець, зображений на двоступінчастому амвоні перед різьбленими царськими воротами іконостаса. Його права рука піднята в жесті благословення, а в лівій – сувій.
Ліворуч від нього розміщені історичні постаті: переяславський полковник Семен Сулима, імператор Лев VI Мудрий із скіпетром і державою, наказний гетьман Іван Сулима та імператриця Феофано Мартинакі. Праворуч – Параскева Сулима, митрополит Київський Рафаїл Заборовський, святий Андрій Юродивий та його учень Єпіфаній у чорній мантії та клобуці з чотками.
Архітектурний фон включає дві коринфські пілястри та іконостас із вбудованими зображеннями Богородиці (ліворуч) і Христа (праворуч), що створює відчуття простору й додає символічної завершеності.
Ікона написана майстрами з України, творчим об’єднанням іконописців B&T.Us (Brave and Talented Ukrainians). Її розміри становлять 30 × 25 × 2,5 см.
До ікони також додається традиційний український рушник, оздоблений характерними для української культури рослинними мотивами. Він слугує оберегом і доповнює ікону, підкреслюючи її святковий та охоронний характер. Цей рушник виконала майстриня Наталя Кос (село Середній Майдан, Івано-Франківська область, Україна).
Ікона «Покрова Богородиці»: Історія, композиція та суспільне значення ікони
Ікона «Покрова Богородиці», створена для Покровської церкви в селі Сулимівка, є яскравим зразком українського бароко. Вона була написана в період між 1739 і 1741 роками та має значну культурну, історичну й родову цінність. Окрім релігійного значення, ікона також слугує засобом прославлення добрих справ родини Сулимів, оскільки є ктиторським портретом. Такий тип ікон був поширений в епоху Гетьманщини серед гетьманів й козацької старшини, які замовляли їх не лише як сакральні зображення, а й як символ своєї побожності та високого соціального статусу.
Ікону написано на дерев’яній дошці, вкритій левкасом, олійними фарбами, із використанням золочення та сріблення. Її розміри становлять 110 × 78 см. Оригінал зберігається в галереї Сулимів Національного художнього музею України в Києві.
У центрі композиції зображена Богородиця в традиційній позі Покрови, одягнена в розкішне вбрання, що охоплює вірних своїм покровом. Вона парить над вівтарною перегородкою у супроводі ангелів і святих. Внизу, обабіч царських воріт, розташовані групи мирян різних соціальних станів, серед яких – святий Андрій Юродивий, Єпіфаній, Роман Солодкоспівець, а також імператор Лев VI Мудрий і імператриця Феофано Мартинакі – традиційні постаті візантійської іконографії. Присутність цих святих поряд з історичними особами підкреслює зв’язок між небесним і земним світом.
Особливу увагу в іконі привертають портрети наказного гетьмана Івана Сулими та його нащадків. Іван Сулима зображений у червоному урочисто-військовому жупані із золотими ґудзиками, поверх якого носить темно-синю мантію, обрамлену горностаєвим хутром і закріплену фібулою – елементом, що підкреслює його шляхетне походження. Він належав до давнього роду воїнів, які користувалися гербом «Сулима». Праворуч від центру зображено його правнука Семена Сулиму, переяславського полковника, вдягненого у зелений жупан. Саме він був замовником цієї ікони. Ліворуч – Параскева Сулима, дружина Семена Сулими та донька лубенського полковника Василя Савича.
Ікона має не лише сакральне, а й світське значення, оскільки містить реалістичні портрети видатних історичних постатей. На ній зображено жебрака й імператора з імператрицею, гордовитого гетьмана й сумного січовика, що надає твору особливої глибини та життєвого змісту. Персонажі не тільки символізують святі мотиви, а й відображають контраст між різними соціальними верствами того часу, наголошуючи на складності й багатогранності українського суспільства XVII–XVIII століть.
На тлі високих церковних склепінь і розкішного барокового позолоченого іконостаса зображена урочисто вбрана паства. На передньому плані – цар, знатні жінки, козаки, їхні дружини та духовенство. Художник, виконуючи волю замовника, акцентує увагу на світських образах, створюючи не лише релігійне, а й майже парадне зображення події. Ікона постає не лише як сакральний образ, а й як частина придворної церемонії, де важливе не тільки духовне значення, а й публічне утвердження високого статусу родини Сулимів.
Ікона «Покрова Богородиці» не лише виконує релігійну функцію, а й слугує важливим джерелом для розуміння соціальних і культурних процесів того часу. Вона є визначним зразком українського бароко, що поєднує елементи сакрального мистецтва з реалістичним зображенням історичних осіб і соціальних груп.