«Аскетизм — це інша назва християнського життя»
Архієпископ Константинополя — Нового Риму і Вселенський Патріарх, з Божої милості — повноті Церкви: нехай благодать і мир Господа і Спасителя нашого Ісуса Христа будуть з вами, і нехай панують серед вас молитва, благословення та прощення.
Всечесні архіпастирі й благословенні чада в Господі!
Сповнені благословенного почуття, з Божої волі ми знову вступаємо на шлях святого і Великого посту — на арену духовного подвигу, в час посту й покаяння, духовної пильності та любові, коли очі нашого серця звернені до животворчого Хреста Господа, який веде нас до святого Пасхального торжества, що відчиняє людству брами раю.
Цей благословенний час знову дарує нам можливість осягнути істину аскетизму в Христі та його нерозривний зв’язок із Церквою, що здійснюється в Євхаристії і всі виміри якої просвітлені радістю Воскресіння. Дух аскетизму не є чужим елементом, внесеним у християнство, і не є плодом зовнішніх дуалістичних ідеологій. Аскетизм — це інша назва християнського життя: життя в повній довірі Божому провидінню, сповнене невгасимої духовної радості, народженої життям у Христі; життя самоперевершення і самопожертви в щедрій любові та пошані до всього творіння.
Аскетизм — це не питання особистих уподобань чи суб’єктивних рішень, а підкорення церковному порядку та «кафолічному досвіду» Церкви. Подвиг розглядається передусім як церковна, а не індивідуальна подія. У церковному мисленні життя не можна ділити на окремі сфери. Покаяння, молитва, смирення, прощення, піст і добрі діла — усе це становить нерозривну єдність. В православній традиції аскетизм не є самоціллю, бо він не спрямований на підкреслення особистих досягнень і не живить самоправедності.
Великий піст — це відповідний час пережити Церкву як простір і спосіб, через який діє Божественна благодать, даючи нам передсмак основи нашої віри — радості Воскресіння Господнього та надії, що сяє в наших серцях. У сиропусну суботу Церква вшановує пам’ять святих мужів і жінок, які засяяли на ниві аскетичного подвигу й нині супроводжують віруючих на довгій дорозі духовної боротьби. На цій арені подвигу з нами — благовоління Триєдиного Бога, заступництво Пресвятої Богородиці та молитви святих і мучеників.
Здоровий християнський аскетизм означає участь усієї людини — духа, душі й тіла — в житті у Христі без зневаги до матерії чи тіла і без маніхейського применшення духовності. Як було сказано, християнський аскетизм — це боротьба не проти тіла, а за тіло. Уже отці-пустельники наголошували: нас навчають не знищувати тіло, а долати пристрасті.
На жаль, у сучасному мисленні аскетизм часто помилково зображають як заперечення радості життя чи як обмеження людської творчості. Ніщо не може бути далі від істини! Аскетизм — це відмова від егоїстичного привласнення, передусім відмова від власного «я». Це звільнення від постійного прагнення «того, що належить мені», і від самозамкненості — і тому аскетизм є джерелом справжньої свободи.
Що може бути правдивішим, ніж звільнення від одержимості власними правами та відкритість до інших у любові? Що правдивіше за внутрішню переміну до добра й непохитне дотримання Божих заповідей? Що може бути творчішим за піст як цілісне ставлення до життя — піст, що виражає євхаристійну й аскетичну природу Церкви і стає не особистим досягненням, а спільним подвигом? Що може глибше зупинити нас у роздумах, ніж покаяння й внутрішнє навернення, через які життя оновлюється на шляху до істини й ми знову відкриваємо силу Божої благодаті, глибину життя у Христі та надію майбутнього віку?
Вражає те, що в ранньохристиянські часи Великий піст, який спершу був періодом підготовки до хрещення на Пасху, згодом набув покаянного характеру, але церковна традиція зберегла пам’ять про нього як про «друге хрещення». Тому час посту й покаяння — це не час скорботи. Літургійна традиція говорить про «весну посту», а богослов’я — про «духовну весну», «час радості й світла». Усе це особливо актуально в наш час антропологічної плутанини та нових форм відчуження в сучасній культурі.
З цими думками ми нагадуємо всім чадам Церкви Христової, що цього року відзначається також 1400-річчя Акафістного співу на спомин подій 626 року, коли акафіст уперше був проспіваний у обложеному Константинополі в храмі Влахерни.
Бажаємо всім вам твердого й благословенного постового шляху, сповненого аскетизму, терпіння, прощення й прославлення Бога.
Нехай ця дорога до Воскресіння Господнього буде для всіх нас, хто говорить істину в любові й благословенний у Господі, дорогою радості.
Святий і Великий піст 2026 року
Варфоломій Константинопольський
Ваш гарячий заступник перед Господом