Високоповажні архіпастирі,
чесні отці,
дорогі сестри й брати у Христі,
Для мене є честю та привілеєм вітати вас у Гельсінкі, у Фінляндії, і на цій надзвичайно важливій Конференції Європейських Церков (Conference of European Churches, CEC). Ми зібралися в цій північній столиці — місті, яке довгий час було мостом між Сходом і Заходом, між різними християнськими традиціями та культурами — щоб обговорити одну з найглибших моральних криз, яку Європа переживає сьогодні.
Ця конференція важлива, бо наші українські сестри та брати страждають не лише від фізичного, але й від духовного насильства — твердження, що їхня ідентичність, їхня мова, їхня Церква та їхня нація не мають права на існування. Вона важлива також тому, що хибне богослов’я шириться там, де здорові голоси не говорять чітко.
Ми зібралися сьогодні як християни, щоб шукати істину. Ми зібралися тому, що Євангеліє миру було перекручене на “євангеліє війни”. Ми зібралися, бо святі слова використовують для несвятих цілей.
Останніми роками ми спостерігали, як православне богослов’я використовували для благословення насильства, виправдання завоювання та перетворення хреста Христового на меч імперії. Слова святого апостола Павла з другого послання до солунян про “стримувача”, який утримує беззаконня, — слова, покликані давати надію у темні часи — були привласнені тими, хто веде війни і хто стверджує, що саме Росія є Божою стримувальною силою проти Антихриста, а ця космічна битва нібито відбувається на землі України.
Йдеться про глибокий духовний обман. Коли святі отці Сходу в давнину роздумували над таємницею беззаконня, про яку говорить апостол Павло, вони не мали на увазі народів чи політичної влади. Вони говорили про людське серце. Справжнє поле битви — всередині нас.
Святий Ісаак Сирін ясно навчає: коли у серці панує мир, тоді “небо і земля перебувають з ним у мирі”. Але коли всередині хаос, людина стає родючим ґрунтом для беззаконня. Святий Єфрем Сирін нагадує нам: кожен гріх починається з маленької думки — шепоту, підказки, відволікання, яке віддаляє від молитви.
Так само починається й імперія: не у палацах, а у серцях, які забули смирення. Звідти бере початок насильство: не з оружжя, а з гордині, яка не бачить образу Божого в іншій людині.
Ідеологія “русского мира” зробила саме це. Вона взяла прекрасне вчення про те, що Божа благодать стримує зло, і підмінила його твердженням, що один народ, один патріархат стримує зло військовою силою та політичною могутністю. Але Христос не прийшов засновувати імперію. Він прийшов зруйнувати її на хресті.
Ми тут сьогодні, бо повинні сказати це ясно: богослов’я, яке благословляє насильство проти ближнього, яке заперечує свободу й гідність інших народів, яке робить Церкву служницею державної влади, — це не православне християнство. Це щось зовсім інше, навіть можна сказати — єресь.
Та ми зібралися не лише для того, щоб засуджувати. Ми зібралися, щоб засвідчити інший шлях — шлях хреста, який є шляхом миру.
Кожен християнин покликаний бути місцем, де Божа благодать стримує беззаконня. Не ненавистю чи осудом інших, а покаянням у власному серці.
Святий Йоан Синайський навчає: “Хто переміг себе, той переміг світ.” Коли ми боремося в собі з маленькими насіннями беззаконня — нетерпеливістю, гордістю, байдужістю до стражденних, недовірою до Божої благодаті — ми долучаємося до справжньої Божої стримувальної дії.
Коли я був в Україні на початку жовтня разом із керівниками лютеранських Церков Північних країн, я побачив там не тільки руйнування, але й воскресіння. Я бачив молодь, яка обирає надію замість розпачу. Я бачив, іншими словами, справжню стримувальну дію Божої благодаті.
Це не політична конференція, хоча ми неминуче говоритимемо й про політику. Цей захід нагадує, що Христос сказав: “Царство Моє не від світу цього” — не тому, що Його Царство не має значення в цьому світі, а тому, що ним керують зовсім інші принципи, ніж земними державами: служіння, істина і любов.
Беззаконня справді діє у нашому світі. Ми бачимо його у бомбах, що падають на міста України, і в мовчанні тих, хто мав би говорити пророчим голосом Церкви. Ми бачимо його у стражданні біженців і в горі матерів. Проте ми знаємо, подібно до святого апостола Павла, що беззаконня не матиме останнього слова.
Нехай ця конференція стане маленьким місцем, де Божа стримувальна благодать стане видимою. Нехай ми підемо звідси не з легкими відповідями, а з оновленою відданістю важкій справі миру. Нехай підемо не з простими рішеннями, а зі зміцненою готовністю творити мир. І перш за все: нехай матимемо мужність говорити слова істини ясно і мудрість уважно слухати тих, хто страждає.
Розпочнімо цю важливу працю разом.