У Саровських лісах здійснювалися два зовсім різні служіння.
На початку XIX століття тут жив пустельник на ім’я Серафим — подвижник, який мешкав сам у невеликій келії за монастирем, годував ведмедя з рук і приймав кожного, хто знаходив дорогу до його дверей. Згодом він став одним із найулюбленіших святих Росії.
Через сто років у тому самому лісі, частково в тих самих монастирських будівлях, було створено першу радянську ядерну бомбу.
1 серпня 2026 року ці дві історії були поєднані в одній промові.
Виступ Московського патріарха Кирила в день пам’яті преподобного Серафима Саровського в Дивеєвському монастирі викликає серйозні запитання. Патріарх заявив, що не випадково радянська ядерна зброя була створена саме там, де колись молився преподобний Серафим. На його думку, створення цієї зброї стало можливим завдяки молитвам святого.
Серед слухачів промови були керівники російської державної ядерної та атомної програми. На завершення свого слова патріарх молився за збереження Росії, її православного президента та її збройних сил.
У словах патріарха йдеться не про богослов’я. Йдеться про політичний порядок денний.
Особливо шокує те, що ім’я преподобного Серафима Саровського використовується для благословення зброї масового знищення.
Найвідоміші слова преподобного Серафима звучать так:
«Здобудь мир у своїй душі — і тисячі навколо тебе спасуться».
Ядерна зброя є повною протилежністю цих слів.
Один заряд — і тисячі людей навколо тебе будуть знищені.
Між цими двома твердженнями не існує жодного простору для різних тлумачень.
Саровський монастир має трагічну історію, пов’язану з радянською епохою.
У 1927 році монастир було закрито. Ченці зазнали більшовицьких переслідувань, а багатьох із них стратили. Мощі преподобного Серафима були осквернені та вивезені.
Порожні келії спочатку використали для розміщення безпритульних дітей, зібраних з різних куточків країни. Пізніше монастир перетворили на виправно-трудову колонію.
А в 1946 році навколо монастиря було створено центр розробки ядерної зброї. Віддалене розташування серед лісів дозволяло проводити вибухові випробування так, щоб їх майже ніхто не чув, а монастирські будівлі вже були готові до використання. Саме місто Саров зникло з карт. Його замінила назва Арзамас-16 — закрите місто за парканом, якого офіційно не існувало і куди неможливо було потрапити без спеціального дозволу. Саме там було створено першу радянську атомну бомбу, і саме там досі розробляється російська ядерна зброя. Ядерна зброя з’явилася в Сарові не завдяки святості цього місця. Вона з’явилася тому, що святість спочатку була знищена.
Тепер же патріарх Кирило намагається представити це так, ніби підприємство, яке було побудоване на місці монастиря та на могилах його ченців, стало плодом їхніх молитов. Новомучеників фактично змушують виправдовувати справу тих, хто був їхніми переслідувачами.
Коли патріарх Кирило говорить про Бога мовою політики, він уже не проповідує Євангеліє.
Він проголошує державну ідеологію.
Православна Церква завжди молиться за мир у всьому світі, а не за перемогу зброї якоїсь однієї держави.
Православної ядерної зброї не існує.
Нехай держава сама оцінює необхідність володіння зброєю та її використання. Але завдання Церкви — не благословляти зброю масового знищення.
Преподобний Серафим Саровський — це не лише російський святий. Він є святим усієї Православної Церкви.
Його пам’ять вшановується також у богослужіннях Православної Церкви Фінляндії, а його ікони знаходяться в наших храмах. Для вірян нашої Церкви він є особливо дорогим святим.
Преподобний Серафим вітав кожну людину словами:
«Христос воскрес, радосте моя!»
Кожного. Навіть розбійників, які напали на нього з сокирою, жорстоко побили і залишили його на все життя зігнутим.
Коли нападників спіймали, преподобний попросив суд не карати їх.
Саме смирення Серафима та його зігнута від побоїв спина є справжньою спадщиною Російської Церкви.
Не Арзамас-16.
Святого не можна поставити на службу чиїмось інтересам.
Його ім’ям можна прикриватися.
Його ікону можна повісити навіть на стіну ракетної шахти.
У день його пам’яті можна виголосити будь-яку промову.
Але я переконаний, що сам святий ніколи б на це не погодився.
Елія
Архієпископ Гельсінський і всієї Фінляндії