Виставка Еммі Тавели та Анне Сііртоли «Сад душі» відкривається в Тампере у галереї Saskia 15.5.
Православ’я є важливою частиною життя і творчості Еммі Тавели та Анне Сііртоли. Центральною темою їхньої спільної виставки, яка триватиме в галереї Saskia з 15 травня до 3 червня, є людська природа та її прояв у світі.
— Сад росте в нас і з нас назовні, охоплюючи видиме й невидиме, душевний і тілесний досвід буття у світі, а також різні сторони людської природи — світло й тінь. Об’єднувальними темами наших творів є, зокрема, дилема свободи волі та відповідальність людини за власні дії стосовно інших людей, живих істот і всього творіння. Ми вважаємо, що діалог між нашими творами відбувається як на змістовному, так і на матеріальному рівні — як активна присутність і прагнення до Іншого, — розповідають Тавела та Сііртола у пресрелізі виставки.
Представлена експозиція складається з живопису, скульптур, колажів та інсталяцій.
— Ми створювали свої твори самостійно у власних майстернях, але нас об’єднують спільні теми й вихідні точки. Робота починається з тиші та молитви й прямує до побудови зв’язку між людиною, матеріалом і відчуттям належності до світу. У мистецтві завжди присутнє щось святе, невідоме та таке, що виходить за межі — щось, що об’єднує всіх нас.
Творчість Еммі Тавели (нар. 1977) виростає з внутрішніх суперечностей, які хвилюють її в повсякденному житті. У центрі її робіт — православна тематика та осмислення питань, що з неї постають. У своїх картинах Тавела розмірковує над обмеженістю часу, втратою раю та тугою — не лише як почуттям, а як активною силою, що спрямовує та поглиблює мистецький процес.
— Нам дана свобода волі, але вона несе велику відповідальність. Мені важко пам’ятати про вічне життя й перебувати в молитві, бо мій розум постійно блукає серед земних турбот. Це породжує в мені багато суперечливих почуттів, які я опрацьовую через живопис. Художня праця нагадує молитву — це пошук зв’язку через тишу. Малювання містить у собі багато споглядання та роздумів; загубленість і туга є великою частиною цього процесу, — говорить Тавела.
Анне Сііртола (нар. 1967) у своїх роботах досліджує взаємини між людиною, природою та різними світоглядами. У своїй творчості вона прагне створювати альтернативні реальності — простори й образи, у яких крихкість, захист і святість ще можуть існувати.
У роботах Сііртоли є відсилання до священного досвіду різних епох і культур — стародавніх жертовних гаїв, архаїчних скульптур та ікон. Вона працює з різними матеріалами, створюючи скульптури, колажі та просторові інсталяції.
Одним із її прагнень є передати у своїх творах відчуття злиття з природою — маленького світу, схованого під лісовим покривом, де присутня чуттєвість, що виходить за межі звичайного сприйняття, і відчуття святості — своєрідне повернення до дитячої невинності. Через свої твори вона хоче передати глядачеві те саме відчуття присутності та потребу зупинитися.
Фото: Анне Сііртола «Кімната моху»