Христос воскрес із мертвих!
Наша сорокаденна духовна мандрівка завершилася, і тепер ми стоїмо перед тим, до чого була спрямована вся ця дорога. Для когось із вас це перший Великдень в лоні Церкви; для інших — радість, знайома вже десятиліттями.
Людський розум не здатний вичерпати значення Воскресіння. Воно перевершує наше розуміння і руйнує всі наші межі. Ми не можемо його пояснити — ми можемо лише пережити його, увійти в його реальність.
Наша Церква вірить і навчає, що Христос зійшов до аду і зібрав навколо Себе все впале людство. Той, Хто постраждав на хресті і був покладений у гроб, зруйнував владу смерті зсередини. Смерть не могла втримати Князя Життя. Там, де перший Адам обрав відокремлення від Бога і привів усе створіння під владу смерті, другий Адам увійшов у ту саму смерть і зробив її дверима до життя. У цьому — суть нашої віри. Воскресіння — це не лише спомин про подію минулого. Це жива реальність, яка змінює все. Це звершення Божої обітниці — і в цьому звершенні ми чуємо Його голос: «Не бійтеся» (Мф. 28:10). «Не залишу вас сиротами» (Ін. 14:18). «Я ніколи не покину тебе» (Євр. 13:5). Бо Бог став людиною, щоб людина стала причасником Божества. Він віддав Себе на хрест, щоб гріх утратив свою владу. Він увійшов у смерть, щоб смерть більше не панувала над нами. Він воскрес із гробу, щоб і ми воскресли — не лише в останній день, але вже тепер, до нового життя в Ньому.
У світлі Воскресіння ми бачимо, для чого ми створені. Ми існуємо не для смерті і не для гріха — а для єдності з Богом і преображення. Воскресіння не лише повертає нас до того, ким ми були: воно відкриває нам те, чим ми ще не стали, але до чого покликані. І ця радість — не тільки наша. Воскресіння Христове торкається всього творіння, бо в Ньому Бог увійшов у створений світ і відкрив для нього шлях оновлення. Творіння й досі стогне, але вже стогне в надії, бо останнє слово смерті скасовано. І ми, які отримали цю надію, покликані жити нею — берегти створене, зцілювати зранене і робити світло Воскресіння видимим там, де ще панує темрява.
Тому, возлюблені у Христі отці, брати і сестри, залишмо позаду все, що нас обтяжує — гріх, страх, гіркоту, відчай. Приймаймо один одного в прощенні та любові, бо всі ми є дітьми воскреслого Христа. Спрямуймо наше життя до подяки і радості.
Архієпископ Гельсінський і всієї Фінляндії Елія
Митрополит Куопіо і Карелії Арсеній
Єпископ Хаміни Сергій