Великий Піст ставить перед нами ряд духовних завдань. І одне із цих завдань – навчитися прощати провини супроти нас. Справді, евангельське слово, цілком конкретне і пряме, говорить – любіть ворогів своїх, прощайте тих, хто ненавидить вас, бажайте їм добра. І в цьому найголовніше і найскладніше завдання християнства – не просто забути образу, але і побажати кривднику добра.
Це завдання найбільш складним виявляється в наш час. Бо проходячи випробування війною, буквально розуміти слова Евангелія «любіть ворогів своїх» натикається на практично непереборну перешкоду. Але і Господь навчає нас про суть цього самого прощення. Той, хто прощає, приносить добро в першу чергу самому собі, збирає духовний скарб важливий для відповіді перед лицем Божим. Але прощення отримує той, хто просить. Коли ми звертаємося до Господа у господній молитві «Отче наш», то просимо, щоб він простив нам провини наші. Але наступна фраза, як і ми прощаємо винуватцям нашим, ставить перед нами своєрідну духовну планку, якої нам варто досягти.
Та кривдники, які говорять неправду, чи можуть украсти якісь речі, котрі нам належать – це одна справа. А ті, хто забирають мир, спокій і саме життя нас і наших ближніх – це зовсім інший рівень злоби, агресії, прояву гріховності людської природи. Тому любити ворогів своїх так само і означає стримувати, зупиняти, знищувати навіть те зло, яке вони приносять у світ. І це означає, що справа захисту рідних, своєї рідної землі, яку виконують захисники і захисниці України на фронті – це благородна і Богові угодна справа.
Ми не можемо бути байдужими в такий складний час. Ми маємо проявити вдячність до всіх тих людей, які нас підтримали і продовжують підтримувати. І зі свого боку зробити усе, що в наших силах, або навіть і понад наші сили з Божою допомогою, щоби досягти миру, в умовах якого прощення взаємне буде обов’язково можливе.